Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Найбільшого розквіту в багатьох країнах світу досягло мистецтво виготовлення плетених виробів в другій половині ХlХ і початку ХХ століть.

На вишукані меблі, кошики інші предмети домашнього побуту виконані з обкореної лози, пофарбовані барвниками, а інколи і позолочені, з`явився такий попит, що в Франції в провінції Шампань для посадки лози розкорчовувались навіть виноградники.

Цим ремеслом почали займатись багато людей і навіть відкривали спеціальні школи.

В 90-х роках ХlХ століття лозоплетіння широко розвивалося і на Україні, зокрема в Корсунь-Шевченківському. На Чернігівщині збудували лозоплетільний завод.

В теперішній час далеко за межами України відома продукція Чернігівської фабрики лозових виробів. Підтримують і розвивають традиції промислового лозоплетіння Боромленська фабрика "Лоза" на Сумщині.

Великобагачанська фабрика "Веснянка" на Полтавщині, Корсунь-Шевченківська фабрика "Корсунчанка" на Чернігівщині, Ратковська фабрика "Веснянка" на Волині, завод "Маяк" на Хмельниччині, Хустська фабрика "Нарциз" на Закарпатті та багато інших.

Залежно від матеріалу, художнє плетіння поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетіння соломкою.

Лоза – найпоширеніший природній матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.